13 лютого 2024 року до 100-річчя Українського радіо та 190-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка у Всесвітній день радіо на медіаплатформі Сampus Radio Ukraine/Студент-TV і т-каналі кафедри телебачення і радіомовлення – проєкт “ДИВИМОСЯ РАДІО” (вибіркова дисципліна “Сучасні форми аудіомистецтва”).
Розставляючи миті розлучення з минулим… Це подорож у ніч, де розталені емоції виграють на столі зі списком суперечностей, а вірші стають спогадами, відмитими від шрамів паперу. І хоча це все має піти геть, автор обгортає свої почуття туманом та свічковим світлом, повертаючись, аби знову написати вірш – висловлення свого кохання… Анна КОРОЛЬ, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», в аудіоетюді «Вимкнути телевізор».
Ніч. Вокзал. Війна. Окупація… Радіоп’єса про війну – від журналістки, яка досліджує військові злочини країни – агресора… Віра в майбутнє… Боротьба. Нескореність. Смерть… Твір, що поєднує традиції класичного “театру імпровізації” і сучасні прийоми радіорежисури… Слухайте акустичний етюд Катерини САЄНКО, студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація».
Де звучали ці голоси? У фізичному просторі лікарні? У космічній реальності, що відкривається тим, хто перетинає межу? У людській душі? Про що сперечалися людська обмеженість і потойбічна безмежність? Чи існують пекло та рай поза нашою здатністю їх уявити? Ляля АЛФІМОВА, Денис БУЛАВІН, студенти освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», у власній радіодрамі «На межі життя».
Психологи полюбляють сьогодні пояснювати невпевненість і зневіру синдромом самозванця. А якщо ти повертаєшся у порожню квартиру після виснажливого робочого дня – і бачиш цього вигаданого самозванця у дзеркалі? А якщо він каже тобі: ти – нездара? А якщо тебе поглинає прозріння: цей самозванець – і є ти? Діалог із собою – в аудіоетюді «Дзеркало» Анастасії АНДРУШКО, студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація».
Відчуймо, як краплі дощу стікають вечірніми вулицями невідомого міста. Ця історія розповість про болісну й неприємну прохолоду дощу, а стукіт його крапель — саундтрек до розмов двох людей, що вимушені були переїхати до цього міста. Чи зможе дощ змити сліди минулого, чи, навпаки, він лише підкреслить біль втрати, що оприявнюється під його шум? Олеся БОЙКО, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», з аудіоеюдом «Дощ у чужому місті».
Кохання – це безмежний потік натхнення. У зимові вечори, попри хуртовину – теплі й ніжні, ти з легкістю друкуєш на папері свої думки. І ось одним подихом пишеш вірш… Він про любов та надію, які живуть у кожному з нас». Катерина БУЛИГА, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», з власною поезією в аудіоетюді «Безмежний потік натхнення».
Аудіолітература повертається! Це не радіоп’єса і не інсценізація прози. Це — оповідання, але оповідання, написане для мікрофонного відтворення. Спроба поєднати звукові експерименти «золотої доби» радіомовлення і сучасні комп’ютерні технології. Чи вдалося засобами аудіо зафіксувати емоцію жаху в моменті? Отже, радіосон про життя і війну від Дарини ГОЛОВАНЬ, студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація». Аудіооповідання «Сон. Війна».
Розбите серце… Шляхи, що більше нікуди не ведуть… І тихий плач обабіч від дороги сумними фарбами доповнює картину… Нав’язливі закономірності зламаного війною часу – у ліричному аудіомонолозі «Дорога до себе» студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація» Олени ДЕМЧЕНКО.
«… Що трапилося? Нащо так рано рано телефонувати? …Яка війна, що ти мелеш? Ух ти ж… Та що таке? Гаразд, не панікуй! Все буде добре… Все буде добре, я тобі передзвоню».…Чи знаєте ви, що може бути страшніше за невідомість? Чи може зв’язок врятувати надію, яка тримається з останніх сил? Чи може раптовий телефоний дзвінок подарувати щастя? Вадим ДУБЕНЦОВ, студент освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація» в аудіоп’єсі «Останній дзвінок із дому».
Як часто відчуваємо, що вашу мрію не розуміють інші? З дитинства я закохана у футбол, але всі навколо говорили: спортивна журналістика – не для жінок. Всі, тільки не власне серце і голос рідної людини… Впевниною відповіддю на це Дарина КАЛІНЧУК, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», в аудіонарисі «Не/впевнена».
Справжня любов — це не просто слова, якими ми виражаємо почуття. Вона прихована у непомітних дотиках, у виразах обличчя, відданості та ніжності. Часом, щоб знайти її, необхідно на мить відірватися від буденності, забути про турботи та галас мегаполісу, відкрити своє серце, адже спокій може знайти місце поруч із тими, кого ми любимо. Тетяна КЛЮЧНИКОВА, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», про справжню любов в аудіоетюді «Любов усюди».
Аудіоетюд «Глибокий Сон» насичений звуковими ефектами і поставлений за технікою «чорного екрану» Вальтера Руттманна. Це розповідь про вічне кохання, що існує поза часом і простором. Це розповідь про сильний біль, втрату, але також про щастя та пошук спокою. Діана КОЛЕСНИК, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», запрошує до цієї незабутньої подорожі.
У ніч на 8 березня 2014 року над Південно-Китайським морем зник літак Boeing 777-200ER, що летів за рейсом MH370. На борту перебувало 239 душ. Пошукова операція не дала результатів. Доля MH370 залишається найбільшою загадкою в історії сучасної авіації. Іван ЛУШАКОВ, студент освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», про ту ніч в аудіоп’єсі «Рейс MH370».
У великому місті кожен день — це своєрідна пригода. І навіть коли здається, що вас ніхто не чує, повірте, це не так. Іноді пересічний незнайомець на автобусній зупинці виявляється людиною, що готова змінити ваше життя. Про новий початок, важливість запитувати та наслідки онлайн навчання в аудіоп’єсі «Несподівана зустріч» студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація» Діани ФЕЙЛО.
«Скільки разів я починала писати цього листа. Але не могла дібрати форму. Я готова була надіслати тобі повідомлення. Але про почуття у повідомленнях не кажуть. Я роздумувала над тим, як підкинути тобі листа на робочий стіл, щоб колеги випадково не прочитали… Тепер спробую ще раз. Востаннє. Цього разу я напишу. Цього разу я зачитаю… Привіт, Владе! Пишу тобі сміливо, бо знаю, що ти це вже не прочитаєш…» Анастасія ЦУРСЬКА, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», в аудіоп’єсі «Монолог».
Ракетна небезпека. Перше пробудження відбувається посеред ночі. Тоді крізь сон про мирне життя я знову повертаюся до війни. Пригадую, чому у моєму місті чути постріли. То гучно, то не дуже. Проте на цей раз влучило неабияк близько, у моє життя… «Життя, яке в тебе забрали», аудіоп’єса Єлизавети ШВАЙКО, студентки освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація».
«Чому саме вона? Чому її я вибрала, як доповідача? Бо саме Катерина Зубенко своєю творчістю в своєму телеграм-каналі надихає інших. Заходячи на канал, ти поринаєш у м’яку та загадкову атмосферу життя звичайної дівчини-студентки зі своїми проблемами, переживаннями та життєвим досвідом». Еліна ДЕРЕВ’ЯНКО, студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація», з аудіоетюдом «Нотатки божевільної».
Чи можна повернутися звідти, звідки нема вороття? Чи може допомогти психолог тому, хто залишив душу на війні? Чи лікує час тих, хто зазирнув у вічі вічності? Аудіоп’єсу «Життя мертвого» зіграли студенти освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація» Анетт АБРАМОВА (Анна), Артур КРИЖНИЙ (дід), Єлисавета ЧОРНА (Ольга), Олександр ДОНЕЦЬ (Богдан) та Ангеліна ГАВРИЛЮК (Катерина).
Біль, сльози, надія та очікування… Боротьба з окупантами триває. Українські матері мріють знову зустріти дітей, що зі зброєю боронять країну. Але мамина молитва, велика любов та віра у світле, творить дива… Нехай усі захисники повернуться живими… «Мамо, ти молись» – пісня-присвята українській жінці. Це – діалог сина та матері. Це поєднанання стилю інтернет-спілкування та голосу мистецтва. Співає Мар’яна РОМАСЬ (RYANA), студентка освітньої програми «Журналістика та соціальна комунікація».
“720 днів ми думаємо, коли закінчиться війна і трішки менше про те, що робитимемо у перші дні перемоги. Ми вимушено і відчайдушно відкладаємо на ці щасливі години усе наше життя. А що ми можемо вже сьогодні? Ділюся своїми думками і закликаю жити, якщо можемо.” Марія КАК, студентка освітньої програми «Медіапродюсування», в аудіоетюді «Коли закінчиться війна, я…»
Дякуємо, що ви з нами і радіо! Дивіться радіо! Дивуйтеся радіо!