Вже вдруге студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка взяли участь у роботі Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости». Організатори фестивалю – Ольштинський відділ об’єднання українців у Польщі, Рівненська ОДТРК та Ольштинське телебачення і радіо – посприяли стажуванню магістрів на Радіо Ольштин.
ЩИРО ВДЯЧНІ ОРГАНІЗАТОРАМ ФЕСТИВАЛЮ!
Ганна РЕНСЬКА та Світлана ПЛАВСЬКА,
магістри Інституту журналістики
Зробивши кілька маневрів на привокзальній площі, сріблястий автобус зупинився напроти рівненського залізничного вокзалу. До нього одразу вервечкою з усіх сторін почали підходити люди. Всі вони – учасники VI Міжнародного фестивалю телерадіопрограм «Калинові мости», а місто Рівне є першою точкою їхньої захоплюючої та цікавої подорожі.
«Калинові мости» – українсько-польський фестиваль телевізійних та радіопрограм, що вже котрий рік поспіль проходить на території Польщі. Своїм створенням фестиваль завдячує Голові Ольштинського відділу об’єднання українців у Польщі, журналісту та громадському діячу Степану Мігусу, який і донині організовує фестиваль разом з Рівненською ОДТРК та Ольштинським радіо та телебаченням. Головна мета фестивалю – налагодити зв’язки між сусідніми державами і показати українцям переваги вступу до Європейського Союзу на прикладі Польщі.
На годиннику 20:15. Автобус плавно від’їжджає від тротуару. Фестивальну мандрівку розпочато! Небо за містом низько стелиться важкими клубками. По обидві сторони дороги, там, де небо сплітається з землею, то тут то там спалахують тризуби розлогих блискавок. Україна проводжає мандрівників рясним прохолодним дощем. Попереду чекають 4 години дороги від Рівного до кордону з Польщею, а звідти ще майже 14 годин до місця призначення.
Цей рік став для учасників фестивалю особливим, адже «Мости» вперше розширили свої кордони і журналісти отримали можливість відвідати, крім традиційного регіону Вармії та Мазур, ще і Приморське воєводство. І першим пунктом на фестивальній карті стало містечко Сопот. Таку географію організатори обрали недаремно, адже саме північна Польща є місцем проживання найбільшої української громади. Тут зустрічаються цілі села, де ледь не всі мешканці мають українське коріння – їхні батьки, дідусі-бабусі були вимушеними переселенцями за радянського режиму.
На жаль, більшість польських українців з’явилася на цих теренах не з власної волі. Причиною стала операція «Вісла» – етнічна чистка, здійснена у 1947 році за рішенням партійного і державного керівництва СРСР. Вона полягала у примусовій депортації українців з їх етнічних територій на території західної та північної частини польської держави, які до 1945 року належали Німеччині.
Багато хто зі старшого покоління пам’ятає тугу своїх рідних за Батьківщиною і розповіді про жахаючі подробиці проведення «Вісли». Сьогодні про ті сумні часи нагадують хіба що ті представники меншини, які й досі ідентифікують себе українцями та вільно розмовляють українською мовою, шанують традиції та відзначають свята своєї історичної Батьківщини, а на урочисті заходи вдягають вишиванку. Таких людей у Польщі і досі чимало – лише за офіційними даними українська громада у Польщі складає 800 тис. чоловік.
День 1
За вікном автобуса час від часу пропливають банти дорожніх розв’язок, смарагдові, високі та стрункі ліси чергуються з розлогими зеленими та жовтими полями. Польща зустрічає українських журналістів ясним сонцем, а такі українські на вигляд пейзажі за вікном створюють оманливе враження рідного краю.
І ось після 18 годин дороги автобус зупиняється у невеличкому містечку, де повітря пахне свіжою листвою та морем. Сопот – місто на півночі Польщі, розташоване на березі Ґданської затоки. Ще з радянських часів місто було відоме проведенням щорічного фестивалю пісні, куди з’їжджалися виконавці з соціалістичних країн. Та й нині тут, на березі Балтійського моря кожного року відбуваються різноманітні заходи і фестивалі.
Тихий і розмірений Сопот, із його густо-зеленими вуличками і безкрайнє-довгою набережною припав учасникам «Калинових мостів» до душі. Можливо навіть на підсвідомому рівні, адже прапор Сопота складається з двох кольорів – синього неба та жовтого піску. Відмінність між символікою міста та українським стягом полягає лише у білосніжній чайці, зображеній на блакитно-жовтому тлі.
Втім, Сопот це лише місце зупинки. Наступного ранку учасники вирушають виконувати свою програму, а першим у ній йде Ґданськ. Місто лежить у гирлі ріки Вісла і є столицею Поморського воєводства. Його історія налічує більше 1000 років, протягом яких місто формувалось під впливом різних культур та народів. Сьогодні це великий культурний, науковий та господарчий центр, а також потужний транспортний вузел Північної Польщі. За кількістю населення Ґданськ посідає шосте місце у списку найбільших міст Польщі. Разом із Ґдинею І Сопотом утворює міську агломерацію — так зване Тримісто з населенням понад 1 мільйон мешканців. Саме тут, біля греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці з ініціативи місцевої української греко-католицької громади було відкрито пам’ятник Святому рівноапостольному князю Володимиру Великому.
Участь у відкритті монумента взяли представники української громади Польщі, українське духовенство, польські політики та чиновники місцевого й загальнодержавного рівня. Зокрема, маршалок Сенату Польщі Богдан Борусевич. Мер Ґданська Павел Адамович, Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима.
Одним з ініціаторів і співавторів проекту виступив відомий український художник-скульптор Геннадій Єршов, який нині мешкає у Ґданську. Пам’ятник було виготовлено у майстерні скульптора у Чернігові.
Пам’ятник заввишки 4,5 метра. Кошти на його спорудження збирали українці з усієї Польщі. Монумент Володимиру Великому у Ґданську став другим у Європі, після Лондона. Відкриття пам’ятки приурочено до 1000-ліття його упокоєння.
Наступним пунктом програми стало відвідання Європейського Центру «Солідраність», який розташований у колишньому приміщені суднобудівельного заводу. Це музейний комплекс, що об’єднує експозиції, бібліотеку, аудиторіум, офіси Фонду, архів та окрему залу для тимчасових виставок.
Професійна спілка «Солідраність» була створена у 1980 році, згодом переросла у суспільно-політичний рух і зробила значний внесок у боротьбу польського народу з комуністичним режимом. «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою свій початок взяла на верфі ім. Леніна у Ґданську. Після отримання незалежності від Радянського Союзу Польща обрала курс на європейські цінності. Площа Солідарності біля прохідної частини № 2 верфі ім. Леніна стала символом боротьби за свої права та свободи. Тут зароджувалась нова вільна Польська Республіка. Історія цього зародження зберігається тут з надзвичайною увагою до кожної дрібниці.
Тут можна побачити відому виставку “Шляхи до Свободи”. У дев’яти відповідно обладнаних залах можна відправитися в подорож крізь події польської історії 1956-1989 років. Цьому сприяє те, що у музеї надзвичайним чином поєднані новітні технології, у вигляді сучасної інтерактивної техніки, гаджетів та інтер’єру минулого століття, який повністю передає реалії життя Польської Народної Республіки.
Цього ж дня у відбулася і зустріч з представниками Об’єднання українців у Польщі. У невеличкому але затишному приміщені, наповненому ароматом смородинового чаю, кожний куточок береже символіку історичної Батьківщини громади – навпроти входу гордовито височіє український герб на тлі вишитого рушника, а з портретів на стінах гостей зустрічають Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка.
Об’єднання українців (ОУП) – найбільша українська спілка у Польщі, яка нараховує близько 7 тисяч членів. Роботою організації керує Головна управа під керівництвом Петра Тими. Серед реалізованих заходів варто пригадати такі проекти як: табори скаутської організації «Пласт», концерти церковної музики, фестивалі української культури, дитячі фестивалі (в Кошаліні і Ельблонзі), історичні семінари, тощо.
Із 1990 року Об’єднання українців також займається видавничою діяльністю – видає книжки як українською, так і польською мовами (одна з останніх – збірник творів Івана Франка у польському перекладі). Організація є видавцем тижневика «Наше Слово» і багатьох інших книг та часописів (зокрема, річник «Український Альманах»). Раніше об’єднання було монополістом у царині українського слова, але сьогодні місцеві та регіональні громади спільними зусиллями починають створювати власні україномовні видання. До таких організацій належить Фонд «Наш вибір». Він має власну україномовну газету та інформаційний портал. За його ініціативи у Варшаві з’явився центр Український Дім. Головна мета створення закладу – збирати у одному приміщенні представників громади, яким бракує українського спілкування. У Домі діє Клуб українських жінок, Дитячий клуб “Рукавичка”, а також проходять різноманітні майстер-класи та тренінги для дітей та дорослих.
Об’єднання є співтворцем телевізійної програми «Теленовини». Це україномовна інформаційна програма з синхронним перекладом на польську мову. Призначена вона для української меншини в Польщі та аудиторії, що цікавиться проблемами східного сусіда. Особливістю є те, що на відміну від програм інших меншин, які виходять регіонально, «Теленовини» виходять раз на місяць у вигляді 20 хвилинної програми, яка має 3 повтори на тиждень, і транслюється по усій Польщі. Також Об’єднання співпрацює з Польським Радіо, яке реалізує україномовні програми на регіональному рівні (в Кошіліні, Ольштині, Вроцлаві, Кракові та інших містах).
Має Об’єднання і свій медіа портал «Простір». Сайт є інформаційним ресурсом, адресованим в першу чергу молоді, яка «незалежно від походження, місця проживання чи рідної мови, відчуває зв’язок із Україною й Польщею та хоче знати більше про ці держави».
Фестивальний день потроху добігав свого завершення. Автобус з українськими журналістами, плавно погойдуючись, вирушив у зворотній шлях до Сопота. Але по поверненню в готель ніхто не поспішав розходитись по своїй кімнатах та спочивати після насиченого дня. Більшість стомлених але натхненних яскравими враженнями учасників вирушила на прогулянку вечірнім містом. Розмірений Сопот здавався острівцем спокою у бурхливому морі подій. Там, серед вузеньких провулків, огорнутих шелестом листя, під мелодії вуличних музик, забарвлений пастельною ніжністю вечірнього неба та райдугою вечірніх фонтанів закінчився перший день «Калинових мостів».
