10 травня 2019 року в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся тренінг «Інтернет-технології для журналістів: нові підходи та інновації», який провів журналіст, медіатренер, керівник програм нових медіа ГО “Інтерньюз-Україна” Віталій МОРОЗ.
Студенти з тринадцяти українських ВНЗ зустрілися в одній аудиторії: Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського університету імені Бориса Грінченка, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Сумського державного університету, Маріупольського державного університету, Запорізького національного університету, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного авіаційного університету, Донецького національного університету імені Василя Стуса, Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, НТУУ Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського.
Трансляція тренінгу здійснювалася онлайн на YouTube-каналі «Студент TV». Студенти отримали сертифікати учасників та подарунки від медіаплатформи Campus Radio Ukraine/Студент-TV.
ВІТАЛІЙ МОРОЗ: “Професійні журналісти нагадують шеф-кухарів, вони вміють готувати дорогі страви для дорогих ресторанів. Однак конвергенція примусила їх робити все те, що вміють інші – бургери”.
Час, коли журналісти просто написали текст і забули про це, минув. Опублікувавши повідомлення, журналіст має постійно його моніторити. І не лише свій текст, але й інші, дотичні за темою, повідомлення. В ідеалі хороша журналістська команда постійно моніторить соцмережі для збору масиву інформації. Таким чином перед журналістами виникають нові завдання – створити повідомлення, запакувати зміст у певну привабливу форму (жанри, типи) й поширити його. Поширення є ахіллесовою п’ятою українських журналістів. Бо те, як влаштовані сайти, чому дизайн сайту так важливий, які є особливості usability («зручності користування») сайту та інше – все це тепер технології в журналістиці.
Вже довгий час технології для журналістів виглядають так: три ключові середовища – інтернет, друковані медіа та мобільні дані розподіляють між собою пакування інформації, тобто створюють той конвергентний ньюзрум, який працює в режимі нонстоп. Класична модель роботи конвергентної редакції передбачає пошук матеріалу, опрацювання і на фінал – поширення. Інформаційні повідомлення вибудовуються за схемою від часткового до загального, тобто онлайн-медіа не чекають, поки вдастся повністю зі всіма даними запакувати повідомлення. А публікують їх з базовою інформацією, а потім додають деталі – спочатку про те, що впав літак, а вже в наступній публікації про кількість поранених, і так далі. Тому, по-перше: сміливо моніторте, пакуйте і поширюйте.
Технології змінили тональності цілих суспільств. Зараз розпочався етап цифрового оптимізму. Технології здатні на все – вони сьогодні рятують журналістику, і це «нова зброя для демократичних перетворень». Хоча загалом це теза актуальна для 2009-2014 років. Нині соцмережі показали, як можуть «вбивати» демократію. Соцмережі оновили політичні системи в США, багатьох європейських країнах, вся арабська весна повязана з оновленнями за допомогою технологій. Якщо ви користуєтеся Instagram чи Facebook, то повинні знати правила й закони тих країн, які запропонували на ринок ці або інші соціальні мережі. Бо якщо у вас, наприклад, «украли» чи заблокували обліковий запис, то потрібно звертатися не до українського законодавства, а до «Каліфорнії» – тобто внутрішніх законів і правил тих чи інших платформ, щоб сподіватися на розвязання суперечок. Тому, по-друге: вивчайте правила і закони.
В онлайн-просторі є безмежна кількість можливостей подачі інформації. Наприклад, візуалізація, яка може бути інтерактивною або статичною. Щодо статичної візуалізації, то її чудово ілюструє Excel, PowerPoint, що мають базовий інструментарій візуалізації. Інтерактивна візуалізація, наприклад, мова програмування R, пов’язана з опрацюванням великих масивів даних. Однак той, хто займається інтерактивною візуалізацією, зустрічається з проблемою, що цей відеоконтент (на відміну від статичної візуалізації – графіків, схем, таблиць) розходиться серед користувачів дуже слабо. Все нині йде до спрошення сприйняття. Тому, по-третє: візуалізуйте ситуативно.
Існують середовища, які діють паралельно із журналістикою і є конкурентами для журналістики. Така конкуренція стала особливо відчутною, коли почали атакувати conspiracy communities (спільноти, які поширюють теорії змов), що, доречі, успішно працює під час виборів. Йде тиск передусім на емоційний чинник сприйняття, мовляв, «трудові мігранти прийдуть і заберуть вашу роботу»… Реальність і дійсність від журналістів влаштовує не всіх. Не всі користувачі можуть поділяти такі реалії й таку дійсність, їх влаштовуватиме й неперевірена інформація, якщо вона відповідатиме їхнім емоцям і цінностям сприйняття.
Сьогодні творяться нові поняття, які від сприйняття раціонального переходять до сприйняття емоційного, наприклад – епоха постправди, віртуалізація політики, технології поляризують… Ламаються політичні системи, оскільки правила таких систем застарівають. Ці правила багатьом вже не цікаві, бо потребують додаткових смислів, цифр, порівнянь та перевірок. Легше за все мислити надуманими образами, гаслами й емоціями. І ви, мабуть, будете в програші, якщо сьогодні використовуватимеме раціональний аргумент, щоб переконати когось. Якщо ви створите тренд, то виграєте більше. Тому, по-четверте: балансуйте між раціональним і емоційним.
Технології базуються на тому, що приватність дуже важлива й потрібно убезпечити спілкування від зайвих вух чи очей, наприклад, конкретних двох людей, членів родини чи друзів. Але цю ж приватність технологічно можна поширити й на всю спільноту, коли під виглядом приватної комунікації будуть здійснюватися незаконні речі. Сьогодні прийшов час скепсису стосовно технологій, бо вони занадто сильно почали втручатися в наше приватне життя – ви, наприклад, повертаєтеся з дороги за телефоном, якщо забули його вдома, домовляєтеся про зустріч за допомогою месенджерів чи підключаєтеся до wi-fi мережі, як тільки є така можливість. Тому мабуть і не спрацювала ідея з Google Glass, бо наш інформаційний простір настільки перенасичений, що люди просто уникають додаткової інформації. Технології розвиваються занадто швидко і користувачі за ними не встигають. Є таке поняття як цифровий розрив, коли одні суспільства є включеними у технології, а інші не мають елементарного доступу в інтернет. Тому, по-п’яте: ставтеся до можливостей технологій скептично, але з повагою.
Тренінг пройшов за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Медіаплатформа Campus Radio Ukraine/ Студент-TV дякує своїм партнерам і колегам з українських шкіл журналістики за поширення інформації про тренінги на офіційних сайтах університетів та у соцмережах.